Гідроізоляційні плівки

Гідробар`ер – це захист теплоізоляційних матеріалів і конструкцій будівлі від впливу вологи.

Плівки для гідроізоляції мають схожу структуру з паробар`єром, але з однією важливою відмінністю – вся поверхня перфорована конусоподібними отворами, які пропускають пар назовні і не дають воді надходити ззовні. Захист монтують між покрівельним покриттям і утеплювачем (в разі каркасного будинку між сайдингом або іншою обшивкою та утеплювачем). В основі плівки лежить армована сітка з поліпропілену, яка переносить механічне навантаження.

На що звертати увагу, обираючи гідробар`єр

Для визначення пропускної здатності застосовують коефіцієнт дифузійного опору Sd (м), який показує еквівалент товщини повітряного прошарку. Наприклад, якщо Sd матеріалу 1 м, то опір еквівалентно метровому шару сухого повітря. Такого показника досить, щоб волога, що потрапила в утеплювач, могла вивітритися природним шляхом за допустимий проміжок часу.

Важливим показником є щільність гідробар`єру, як правило, вона знаходиться в межах 75-110 гр/м². Чим щільнішою буде плівка, тим більше у неї буде опір на розрив, відповідно вона зможе витримати велике навантаження.

Ще одним важливим параметром є опір УФ-променям, який показує, скільки часу може перебувати плівка під сонячними променями. Виробники декларують його в межах від 1 до 3 місяців, але як показує практика, краще по можливості монтувати покрівельний матеріал раніше.

Температурний режим – визначає температурний діапазон для нормального функціонування матеріалу, його межі знаходяться від -40 до +80^оС в залежності від виробника. Якщо з навантаженнями при низькій температурі впорається практично будь-яка плівка, то можливі високі температурні режими зіпсують матеріал. Обов`язково перед покупкою варто проконсультуватися з фахівцем, щоб під впливом високих температур гідробар`єр не зіпсувався за кілька років.

Монтаж гідроізоляції

Гідробар`єр буде правильно функціонувати, якщо сторона з меншою паропропускною здатністю монтується до матеріалу і конструкції, які потребують захисту. Груба помилка - плівку змонтувати не тим боком, тоді волога, яка повинна проходити через плівку, буде концентруватися в шарі утеплювача і на кроквах (каркасі стін), що значно зменшує термін служби конструкції і призведе до появи грибка та цвілі.

Укладати гідроізоляційну плівку необхідно знизу-вгору (від карниза до коника), де наступний шар повинен покривати попередній мінімум на 10 см і проклеюватися спеціальною клейкою стрічкою. Обов`язково необхідно залишити для вентиляції зверху і знизу полотна невеликий повітряний проміжок 2-5 см. Для досягнення повної гідроізоляції всі стики з димоходами або антенними виходами ретельно ізолюються спеціальним скотчем або фіксуються планками.

Переваги гідроізоляційних плівок:

• ціна,
• невелика щільність та хороша міцність матеріалу,
• простота монтажу.

Недоліки гідроізоляційних плівок:

• Відносно невеликий строк служби 10-20 лет,
• Невеликий робочий температурний діапазон виключає можливість монтажу під металеві покрівельні матеріали (металочерепиця, фальцева покрівля, композитна черепиця).

Сьогодні гідроізоляційні плівки використовується як бюджетне рішення для неопалюваних мансардних приміщень і горищ, каркасних будинків, а також для госп. будівель і промислових підприємств.