Пароізоляція – це захист конструкцій і теплоізолюючих матеріалів від проникнення пари. У житловому приміщенні, що опалюється, утворюється пара і піднімається вгору. Якщо не захистити крокви і мінеральну вату від випаровувань, то за рахунок різниці температур на поверхні кроквяної системи та утеплювача буде утворюватися конденсат. Така кількість вологи призведе до появи цвілі і грибка, а також значно погіршить теплоізоляційні властивості утеплювача. Щоб уникнути цього, необхідно максимально ізолювати покрівельний пиріг, обмеживши проникнення пари з приміщення. У сучасному будівництві для цих цілей використовують пароізоляційні плівки (паробар'єр).
Для визначення якості пароізоляції застосовують коефіцієнт дифузійного опору Sd (м), який показує еквівалент товщини повітряного шару. Наприклад, якщо Sd матеріалу 10 м, то опір еквівалентний 10 метровому шару сухого повітря.
Пароізоляція використовується в таких конструкціях:
- скатна покрівля з мінеральною ватою в якості утеплювача;
- перекриття холодних горищ;
- будинки з металевим або дерев'яним каркасом, де як утеплювач використовується мінеральна вата;
- при утепленні підлоги;
Найбільш поширені пароізоляційні плівки:
Армовані поліетиленові плівки – найпоширеніший і доступний вид паробар`єра. В основі для поліпшення міцності використовується полімерна сітка. Щільність плівки може бути 75-180 г/м2, а коефіцієнт дифузійного опору Sd знаходиться в межах 1-100 м. Звичайно, чим більше Sd, тим краще паробар'єр захищає від вологи, але якщо в будинку організована нормальна вентиляція, то можна вибрати плівку середнього цінового сегмента. Такий тип пароізоляції використовується в стандартних житлових будинках, де немає джерел підвищеної вологості.
Фольгована плівка – поліетиленова плівка з алюмінієвою фольгою, яка кріпиться фольгованої стороною всередину приміщення. В даному випадку металева плівка виконує 2 функції: відображає тепло, тим самим зменшуючи витрати на енергоресурси і мінімізує проникнення вологи в конструкцію. Такі паробар`єри доцільно застосовувати в приміщеннях з підвищеною вологістю: сауна, баня або басейн.
Пароізоляційна мембрана – паробар'єр з обмеженою паропропускною здатністю. Такий тип пароізоляції доцільно використовувати в будівлях, де проживання носить тимчасовий характер. Прикладом може служити дача або гостьовий будиночок. Після від'їзду приміщення охолоджується, і мембрана невеликими порціями виводить зайву вологу так, що та встигає вивітрюватися з покрівельного пирога, не завдаючи шкоди кроквам і утеплювачу.
Паробар'єр кріплять будівельним степлером до крокв таким чином, щоб плівка не провисала, а всі примикання до стіни і навколо димоходів проклеюють герметиком. Пароізоляційна плівка монтуються з накладанням 10 см на попередню і проклеюється спеціальною клейкою стрічкою.
