Вентиляція – обов'язковий елемент облаштування покрівлі. Відсутність правильної вентиляції призводить до руйнування кроквяної системи та несучих конструкцій, втрати ефективності утеплення. Давайте розберемося, чому так відбувається та як збільшити термін експлуатації даху.
Принцип роботи вентиляції даху
Тепле вологе повітря з житлових приміщень незмінно підіймається вгору. Паробар'єр та утеплювач захищають покрівельний пиріг від вологи, але не є повітронепроникними, тому тепле повітря проходить вище, у підпокрівельний простір. Тут, перед самим покрівельним покриттям тепле повітря стикається з холодним вуличним і починається процес конденсації – відділення молекул води та їх осідання на внутрішній поверхні скату. Це й призводить до руйнівних наслідків – гниття крокв, корозії металевого покрівельного покриття, зволоження утеплювача і т.д.
Оскільки тепле повітря має меншу щільність в порівнянні з холодним, у підпокрівельному просторі змінюється тиск. Відповідно потік холодного повітря знизу карниза витісняє тепле повітря у верхню частину – прямо у вентиляційні виходи. Так формується постійна тяга у вентиляційному зазорі. Її сила безпосередньо залежить від перепаду висоти, тобто від кута нахилу ската.
Виходячи з основних принципів, ось як влаштована вентиляція даху:
- Продух між теплоізоляцією та покриттям покрівлі;
- Точки входу для повітря під стріхою;
- Точки виходу повітря на конику або в радіусі 1 м від нього.
Види вентиляції
Природна вентиляція
Для горищних (холодних) дахів
Влаштувати вентиляцію холодного даху найпростіше, тому що вона максимально природна. Крокви, незаповнені утеплювачем, пропускають повітря та наповнюють ним все горищне приміщення. Фронтонні вікна або решітки підсилюють повітряну циркуляцію. Вихід теплого повітря відбувається через отвори в конику, наприклад, через зазори між хвилями черепиці або конькові вентилі.
Для мансардних (утеплених) дахів
Припливно-витяжна вентиляція повинна займати приблизно 1/300-1/500 частку площі утеплення, а витяжних отворів варто встановлювати на 10-15% більше, ніж припливних. Це створить знижений тиск і посилить тягу.
1. Вентиляційний зазор.
В першу чергу над теплоізоляцією монтують обрешітку (бруси поперек ската) і контробрешітку (бруси уздовж ската). Мінімальна висота обрешітки для скатів з нахилом більше 20 ° – 50 мм, для скатів менше 20 ° – 80 мм.
2. Канали для припливу повітря.
Завдяки контробрешітці в карнизному звисі також утворюються канали для припливу повітря.
Залишається тільки не заблокувати їх карнизною підшивкою. З цією метою використовуються спеціальні софіти з перфорацією, залишаються зазори між прикріпленими дошками або підшивається металева сітка.
3. Витяжні канали.
Для ската з ухилом менше 30° та плоскої покрівлі використовуються ковпакоподібні виходи – дефлектори, які посилюють повітряну тягу. На конику або в радіусі 1 м від нього монтують точки виходу для повітря. Це можуть бути конькові вентилі або KTV аератори. Елементи виконані з міцного морозостійкого поліпропілену та захищені від попадання всередину опадів або комах. Модель обирають в залежності від покрівельного покриття. В середньому один аератор встановлюється на кожних 50 м² даху, та й ціна вентиляційного виходу невисока.
Примусова вентиляція
Головна відміна примусової вентиляції – використання спеціальних вентиляторів для витяжки або припливу повітря. Подібна вентиляція ніяк не залежить від погодних умов і перепадів температур, працює на мінімальних потужностях, контрольована та високоефективна. Якісні вентилятори – Vilpe, наприклад, абсолютно безшумні.
Призначення та сфера застосування. Подібна вентиляція ефективна, коли немає можливості облаштувати достатню кількість душників або порушена терморегуляція. Наприклад, при облаштуванні плоского даху, підвищеній вологості в приміщеннях, при облаштуванні ванної кімнати або кухні в мансарді тощо.
